Болт з шестигранною головкою з нержавіючої сталі з повною різьбою DIN933 оптом

Високоміцні кріплення забезпечать хрусткість після оцинкування. Потребують особливої ​​уваги.

Водневе окрихчення зазвичай характеризується уповільненим руйнуванням під напругою. Існують автомобільні пружини, шайби, гвинти, листові пружини та інші оцинковані деталі, у яких через кілька годин після розриву збірки частка руйнування становить 40% ~ 50%. У процесі використання кадмійованих деталей спеціального виробу спостерігається пакетне розтріскування, і ключова національна проблема була вирішена, а також розроблений суворий процес дегідрування. Крім того, є деякі деталі водневого окрихчення, які не мають явища уповільненого руйнування, такі як: гальванічні підвіски (сталевий дріт, мідний дріт) через багаторазове гальванічне покриття та травлення проникнення водню є більш серйозним, під час використання часто з'являється складка, що призводить до крихкого руйнування; оправка дробовика після багаторазового хромування падає на землю та ламається; деякі загартовані деталі (велике внутрішнє напруження) тріскаються під час травлення. Ці деталі сильно наводнюються та тріскаються без зовнішнього напруження, тому їх більше не можна використовувати для відновлення початкової міцності шляхом дегідрування.

Чим вища міцність матеріалу, тим більша чутливість до водневого окрихчення. Це основна концепція, яку повинні уточнювати техніки з обробки поверхні під час складання специфікацій на процес гальванічного покриття. Сталі з міцністю на розрив σb>105 кг/мм2, що вимагається міжнародними стандартами, повинні піддаватися попередньому напруженню перед гальванічним покриттям та відповідному дегідруванню після гальванічного покриття. Французька авіаційна промисловість вимагає відповідного дегідрування для сталевих деталей з межею текучості σs>90 кг/мм2.

Через гарну відповідність між міцністю та твердістю сталі, інтуїтивніше та зручніше оцінювати чутливість матеріалу до водневого окрихчення за твердістю, ніж за міцністю. Оскільки ідеальний процес креслення та обробки виробу повинен бути позначений твердістю сталі. Під час гальванічного покриття ми виявили, що твердість сталі близько HRC38 починає демонструвати ризик руйнування від водневого окрихчення. Для деталей з твердістю вище HRC43 слід враховувати дегідрування після покриття. Коли твердість становить близько HRC60, дегідрування необхідно проводити одразу після обробки поверхні, інакше сталеві деталі розтріскуються протягом кількох годин.