Болт з шестигранною головкою з нержавіючої сталі з повною різьбою DIN933 оптом

Високоміцні кріпильні елементи виробляють чіткість під час оцинкування. Потребують особливої ​​уваги.

Воднева крихкість зазвичай характеризується уповільненим руйнуванням під напругою. Були автомобільні пружини, шайби, гвинти, листові пружини та інші оцинковані деталі, через кілька годин після того, як збірка була зламана, частка руйнування 40% ~ 50%. У процесі використання кадмійованих частин спеціального продукту відбулося пакетне руйнування тріщин, було вирішено національну ключову проблему та сформульовано суворий процес дегідрування. Крім того, існує деяка воднева крихкість, яка не демонструє явища затримки руйнування, наприклад: гальванічний вішак (сталевий дріт, мідний дріт) через багато разів гальванічного та травильного покриття, проникнення водню є більш серйозним, часто з’являється у використанні складка буде відбуваються явища крихкого руйнування; Оправка рушниці після кількаразового хромування впала на землю і зламалася; Деякі загартовані частини (велике внутрішнє напруження) тріскаються під час травлення. Ці деталі сильно гідрогенізовані та тріскаються без зовнішніх навантажень, які більше не можуть бути використані для відновлення первісної міцності шляхом дегідрування.

Чим вища міцність матеріалу, тим більша чутливість до водневої крихкості. Це базова концепція, яка повинна бути роз'яснена фахівцями з обробки поверхні при складанні специфікацій процесу гальванічного покриття. Сталі з межею міцності на розрив σb>105 кг/мм2, що вимагається міжнародними стандартами, повинні бути відповідно піддані напрузі перед нанесенням покриття та обробці дегідруванням після нанесення покриття. Французька авіаційна промисловість вимагає відповідної обробки дегідруванням для сталевих деталей з межею текучості σs>90 кг/мм2.

Завдяки хорошій відповідності між міцністю та твердістю сталі інтуїтивно зрозуміліше та зручніше судити про чутливість матеріалу до водневої крихкості за твердістю, ніж за міцністю. Тому що ідеальний процес креслення виробу та обробки має бути відзначений твердістю сталі. Під час гальванічного покриття ми виявили, що твердість сталі близько HRC38 почала демонструвати ризик руйнування через водневу крихкість. Для деталей, вищих за HRC43, дегідрування слід розглядати після покриття. Коли твердість становить близько HRC60, обробку дегідруванням необхідно проводити відразу після обробки поверхні, інакше сталеві деталі тріснуть протягом кількох годин.